Жодна сильна нація своєю історичною пам’яттю і історичною свідомістю не торгує. Сильна нація аналізує свою історію винятково крізь свою національну оптику. І її найменше обходить, що про неї кажуть сусіди. Вона виростає із власних потреб і винятково з власного національного аналізу.

За зневагу чи приниження державної мови слід карати строком позбавлення волі.

Суттю цієї держави є нація. А вістрям нації цієї є її історична доля. І якщо ця нація не знає своєї історичної долі, то як їм мають помогти чужі «леопарди»? «Леопарди» тоді не допоможуть. Тому що у мозку немає своєї моделі світу.

Усім національним меншостям в Україні буде добре тоді і тільки тоді, коли буде добре українцям. Коли нарешті не буде уневажнено право титульної нації.

Ми можемо надавати допомогу тим меншинам, які так само разом з українцями століттями будували українську національну державу, щоби жити в цій українській національній державі з огляду на права і обов’язки перед цією українською національною державою.

Політичне фарисейство пануватиме у державі доти, доки громада не навчиться розрізняти грішного від праведного і перестане компромісити у кардинальних та екзистенційних питаннях.

Що слабше держава, то більше у неї так званих партійних проєктів.

Межі нашої мови – це межі нашої нації. А межі нашої нації формують межі нашої Держави.

Саме промови політичних діячів максимально впливають на спосіб мислення суспільств. І саме за допомогою слова політики формують модель розвитку держав.

Свідомі українці впродовж понад 30-х років Незалежности перебувають в опозиції до влади, бо українці не Є владою. Натомість владу творить опортуністична бездумна маса. Ця маса не обирає українців! Вона їх очорнює, оббріхує і ненавидить за здатність яскравих індивідуальностей сміливо й безкомпромісно кидати виклик хруням та чужинцям, що тимчасово мімікрують під патріотичні тренди. І так від виборів до виборів. І в цьому бездумстві маси згорають наші великі таланти, що, попри все, встигають передати вогонь високих українських ідей наступним поколінням.