В нашій народній пісні співається «а ми тую червону калину піднімемо», бо вона чомусь похилилася. А насправді калина хилиться тоді, коли суспільство хилиться усім своїм миром.

Мова України і мова про Україну – це когнітивне дзеркало визначальної частини світу, де слова – це не просто міжнародна комунікація, а моделювання магістралей майбутнього світу передовсім в площині духу і моралі.

Утвердження української мови – це визначальна умова самостійної національної держави. Натомість, звуження її функції на користь іншої мови – це подальша колонізація України.

Як ми можемо українців повернути до питомого кореня? Передусім через знання історії.

Битва за Україну – це передусім битва за МОВУ.

Мова – це ворота у будь-яку науку і дім народного буття.

Коли про щось голосно кричать, то значить – треба мало слухати.

Ставлення до МОВИ – основний тест на зрілість нації. Це лакмус на українську справжність.

Щойно українська мова сягає найвищого лету, як у неї влітає ракета іншої мови.

ЛІБЕРАЛЬНІ ЛІВАКИ і свої, і чужі панічно бояться націоналізму, як чорти ладану.