Війна не тільки вбиває. Війна повертає правдиві сенси. І ми через війну усвідомили, яка велика наша Батьківщина, яка дорога нам ця Батьківщина. Якою високою ціною ми її захищаємо.

Війна – це найвище напруження нації. І в часи цього напруження нації треба показати свою моральну чесноту.

Ця війна - це спосіб остаточно оздоровити націю від компромісів з диким ворогом. Жорсткий спосіб. Бо м'якого способу населення НЕ прийняло.

Нема святішої РУКИ за ту, що стріляла у москаля та сепаратиста.

Війна стає миром лише шляхом боротьби, а не через слабосилі, клоунадні круглі столи (переважно з круглими дурнями), не через відступ від духових цінностей – історичної пам'яти та мови, не через намагання підписувати безглузді меморандуми… Коли озброєний до зубів ворог вривається до тебе до хати, ти не тлумачиш йому, що він не має рації. Слова мовчать – гармати діють.

Війна не тільки руйнує. Війна творить. Війна змінює мислення. Війна оголює нові посили і сенси.

Такою є війна – зіткана з великих перемог, з вічного життя, зі смерти і безсмертя. І ми витримаємо цю складну амплітуду почуттів – від плюса до мінуса.

Відходить в Безсмертя епоха УПА – і сходить зоря ЗСУ. Це ланки одного ланцюга. На вістрі наших ножів той самий ворог – москва.

Лагідна українізація – це щось зі сфери «убий мене лагідно».

Не про мир слід говорити чи гарантії безпеки (бо їх не було і нема), а про знищення Москви дотла.