Не треба нашу мову називати пташиною, тобто солов’їною. Дайте спокій пташкам. Хай собі пташки співають по-солов’їному, хай собі щебечуть горобчики як завгодно. Слово – це є меч духовний. Це є втілення ідеї. А не зведення її до якоїсь метафори. Це екзистенція, це буття. Це повна і абсолютна реалізація людини через мову.

Сила українців полягає в тому, що вони за будь-яких обставин і умов будуть творити не тільки силу, а красу і силу.

Щойно українці починають найвище злітати у своєму національному самоусвідомленню, як здіймаються винищувачі найвищої категорії і збивають нас у цьому найвищому леті, леті повернутися до самих себе, до власного дому, до своєї мови, до своєї культури.

Нема більшої єдности нашої Великої України як сльози щастя від випадкової зустрічі споріднених душ.

Для кожного притомного українця клаптик його землі є найбільшою святістю.

Хвороба терплячости, хвороба толерантности, хвороба компромісів, хвороба угодовства – це найстрашніше, що вбиває українців.

Народ, який бореться за свою свободу, завше буде прославлений у віках. І коли ми кажемо «Слава Украйні!», то передусім славимо її через те, що ми можемо працювати на її користь.

Україна нестражденна. Україна героїчна. Україна незламна. Україна надпотужна.

Це тільки чернь запитує, що мені дала Україна. Великі люди кажуть, що ми зробили для України.

Ми, українці, ніколи не скоримося в голошенні й утвердженні нашої національної правди.