Через фонетико-морфологічну та словотвірну адаптацію чужі імена стали в нас символами нашої культури: чуже та питоме злилося й дало новий вицвіт саме з нашої землі та традиції.

Через системне винищення питомих українських традицій радянські "святці" в'їлися у свідомість більшости.

Хто не закорінений у власну культуру, неминуче потребує опертя на чужу.

Суть культури полягає в тому, що вона закорінена в щось абсолютно виняткове і неповторне.

Якщо мова – це зброя, то театр – це та гармата, за допомогою якої зброя влучає у найдальшу відстань.